Будячище, -ща, м. Ув. отъ будяк.
Зави́на, -ни, ж. Вина, погрѣшность.
Злиняти, -ня́ю, -єш, гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють.
Зоглядатися, -даюся, -єшся, сов. в. зогля́дітися, -джуся, -дишся, гл. Осматриваться, осмотрѣться, оглядываться, оглянуться. А за мене люде брешуть, всі на мене заглядаються. Якось зоглядівся і не знайшов книжок. Випив чарку, випив другу, випив третю, а далі й не зоглядівся, як і гроші вкрали.
Ли́тий, -а, -е. 1) Литой. Несуть пани есаули козацькую збрую: литий панцирь порубаний, шаблю золотую. 2) Массивный, плотный, цѣльный. литий по́яс. Поясъ, вышитый золотомъ.
Мідя́рство, -ва, с. Ремесло мѣдника.
Староміський, -а, -е. Относящійся къ старому городу.
Тримбіта, -ти, ж. = трембіта. На полонині грає в тримбіту там вівчарь.
Упаслий, -а, -е. Легко откармливаемый. Ці свині, кажуть, ніби-то впаслі.
Чужина, -ни, ж.
1) Чужбина. Ой піду я з туги на чужину.
2) Чужіе люди, чужой человѣкъ. Привикай, привикай, серденятко моє, поміж чужиною. Чужа чужина не пожалів. Кланяйся, дитя моє, чужій чужині. В мене невіхна чужа чужина. Ум. чужинка, чужинонька, чужи́ночка. Чужа чужинонька — не рідна родинонька.
