Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

огняний

Огняний, -а, -е. = огненний. Левиц. І. 271. Господь вигнав їх з раю огняною різкою. Мир. ХРВ. 32. Широка огняна хвиля. Мир. ХРВ. 272. огняна жертва. Всесожженіе. Єв. Мр. XII. 33.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 36.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОГНЯНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОГНЯНИЙ"
Бізцем нар. = бігцем. Камен. у.
Ді́до, -да, м. 1) Дѣдъ. 2) То-же, что пе́сик въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. ІІІ. 24. Ум. Ді́донько.
Золотило, -ла, с. Матеріалъ для позолоты: краска, шумиха и пр. Гол. IV. 402.
Клаптош, -ша, м. Складной ножъ. Порізав клаптошом. Вх. Лем. 425.
Ману́шка, -ки, ж. Малютка. Та воно манушечка, — не бий його. Волч. у.
Огидниця, -ці, ж. Противная, отвратительная женщина. Вх. Зн. 43.
Підмагати, -га́ю, -єш, сов. в. підмогти́, -можу, -жеш, гл. 1) Помогать, помочь. 2)кого́. Поддерживать, поддержать. Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені. МВ. (О. 1862. III. 77).
Половник, -ка, м. 1) Закромъ для мякины. Угор. 2) Родъ хлѣва для мякины и пр. — иногда какъ часть клуни, иногда отдѣльно. Чуб. VII. 397. Лохв. у. Славяносерб. у. Въ Галиціи хлѣвъ, гдѣ зимой стоитъ овцы и телята. Фр. Пр. 136.
Трахточок, -чка, м. Ум. отъ трахт.
Череватий, -а, -е. 1) Съ большимъ животомъ, брюхатый. Чужа діти череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої, як паненята. Ном. № 9240. 2) ж. р. Беременная. Чим баба, виновата, що дівка черевата. Ном. № 4061.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОГНЯНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.