Дото́чувати, -чую, -єш, сов. в. доточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу.
Дрешпа́к, -ка́, м. У овчинниковъ: когтеобразный желѣзный гребешокъ, которымъ расчесываютъ шерсть на обработанной уже овчинѣ.
Ковальчук, -ка, м. = коваленко 1.
2) Ученикъ кузнеца.
Крихкенький, -а, -е., Ум. отъ крихкий.
Палахкотіти, -чу́, -тиш, гл.
1) Горѣть, вспыхивая. Свічка палахкотить.
2) Пышать, обдавать жаромъ, пылать. Дитина така гаряча, так і палахкотить від неї. Най погляну на ті личка, що палахкотять.
Потекти, -течу́, -че́ш, гл. Потечь. Ріки... потечуть.
Ригачка, -ки, ж. Рвота.
Харсон, -ну, м. Херсонъ.
Хвиґу́ра, -ри, ж. 1) Фигура. 2) Крестъ на дорогѣ. Іде насеред роздорожжя, де три дорогії сходяться і де є три фигури.
Шупоня, -ні, ж. Родъ кушанья.
