Винувати, -ную, -єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду.
Вірш, -шу, м. Стихъ. вірші. Стихи стихотвореніе. Латинський віршник.....як пак його?.. Ну той, за якого мене в Брацтві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші.
Звича́єк, -чайка, звичає́чок, -чка, м. Ум. отъ звичай.
Змусуватися, -суюся, -єшся, гл. Перебродить, перепѣниться.
Нальнува́ти, -ную́, -є́ш, гл. Собрать льнува́вши. Cм. льнувати.
Пописько, -ка, м. = піп. Пописко фтішився за ті гроші.
Причілковий, -а, -е. Относящійся къ причілку. Одчинила причілкове вікно. Молодий сідає на причілковій лаві.
Слав'янка, -ки, ж. 1) Славянка. 2) Азбука-кириллица.
Спорожнятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. спорожнитися, -жнюся, -нишся, гл.
1) Опорожняться, опорожниться. Торба спорожнилась.
2) Разрѣшиться отъ бремени. Вона тепер у тяжі, а спорожниться, то буде робити.
Шпортати, -таю, -єш, гл. Ковырять. Голкою потроху шпортаю.
