Збі́рка, -ки, ж. 1) Сходка, собраніе. Збірка хлопців, дівчат. Уже зібрав збірку; там уже збірка зібралася.  2) Собраніе чего-либо.  3) Мѣстныя овчины, скупаемыя на полтавскихъ ярмаркахъ. 
                        
                        
                                                
                          Курмаччя, -чя, с. соб. Отрепья, лохмотья.                         
                        
                                                
                          Настрашувати, -шую, -єш, сов. в. настраши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Напугивать, напугать. Цю ніч так мене настрашило: ходить ти й ходить щось попід вікнами.  Я тепер так дивлюся, щоб не було іскри в попелі, бо мене вже настрашило: висипала попіл під пліт та й байдуже; аж вихожу, а з-під плоту курить, — уже займається.  Я свою дочку собаками настрашила, щоб на вулицю не вибігала.                         
                        
                                                
                          Освіданий, -а, -е. 	Опытный. На похороні готували обід освідані дві молодиці. Cм. досвідчений.                        
                        
                                                
                          Паливо, -ва, с. Топливо.  Нема палива, хоч замерзай у хаті.                         
                        
                                                
                          Піхою	нар. = піхом. Піхою... за десять верстов на місто.                         
                        
                                                
                          Прохажка, -ки, ж. = прохідка.                         
                        
                                                
                          Ступом	нар. Шагомъ. Кінь іде ступом.                         
                        
                                                
                          
	Чистець, -тцю́, м. Раст. a) Draba verna L.  б) Galium Mollugo L.  в) Orobus alus L.  г) Stellaria Holbostea L.  д) Stachys recta L.  e) — лісовий. Statice Holostea L. 
                        
                        
                                                
                          Штола, -ли, ж.
	1) Глубокая впадина въ скалѣ. 
	2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: штола. Скала.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          