Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мечеть

Ме́четь, (ти ж?) = мечет 1. Оце викопа (запорожець на землянку) яму, обставе її, чим там попало, обліпе, обмаже, поставе мечеть (хліб пекти), зробе кабицю (страву варити) та й живе. КС. 1883. XI. 504.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 421.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЧЕТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МЕЧЕТЬ"
Відборона, -ни, ж. Оборона, защита отъ. Схопивши у руки по каменюці, став на відборону. МВ. (О. 1862. I. 104).
Відкладувати, -дую, -єш, гл. = відкладати.
Вовченько, -ка, м. Ум. отъ вовк.
Заплазува́ти, -зу́ю, -єш, гл. 1) Начать ползать, заползать. 2) Запачкать ползая.
Кормний, -а, -е. Откормленный. Ситі пришли придали: з'їли вола кормного і кормну корову. Гол. IV. 397.
Леймента́рь, -ря́, м. Рейментарь. Мет. 425.
Обстати Cм. обставати.
Подолуплювати, -люю, -єш, гл. Долупить (во множествѣ).
Пошвендати, -даю, -єш, гл. Пошляться, побродить.
Пташиний, -а, -е. = пташачий. Хиба пташиного молока нема. Ном. № 1348.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МЕЧЕТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.