Гальмувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Тормозить. У гору йду — не бичую, із гори йду не гальмую.
2) Останавливать мельничное колесо.
3) Переносно: препятствовать, задерживать. Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує.
Ґрана́т, -ту, м. = Граната.
Зрізнитися, -нюся, -нишся, гл. Отдѣлиться, раздѣлиться.
Келтувати, -ту́ю, -єш, гл. = глитати.
Луго́вина, -ни, ж. 1) Мѣсто, гдѣ прежде былъ луг; пастбище. Сад Коржів розрісся на луговині неначе ліс. 2) Родъ лозы.
Позалягати, -гаємо, -єте, гл. То-же, что и залягти, но о многихъ или о многомъ. Ви всі місця позалягали, — мені й лягти ніде. Як прийде моя сем'я, то вони й під лавками позалягають. Твої зяті на нас позалягали (устроили засаду).
Поквоктати, -кчу́, -чеш, гл. Поклохтать (о насѣдкѣ); поквакать глухо (о лягушкѣ).
Струшувати, -шую, -єш, сов. в. струси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Стряхивать, стряхнуть. Кожух його струшує.
2) Отрясывать, отрясти. Піду хоч яблучок струшу. Струсив грушу, назбірав... груш.
Угниличувати, -чую, -єш, сов. в. угнили́чити, -чу, -чиш, гл. О лѣсныхъ грушахъ: давать, дать полежать, чтобы созрѣли.
Щасно нар. = щасливо. Ох, хоч би там усе було щасно!
