метнутися

Метну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. МВ. (О. 1862. III. 56). До ляса мов ляхи метнулись. Котл. Ен. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати. МВ. І. 134.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 421.

Випадкові слова

Крякати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. І. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. 2) Крякать по утиному. Чорнорибі каченята, крякаючи, у двір садком отруться. МВ. ІІ. 134.

повністю...

Пробивач, -ча, м. Инструментъ для пробиванья дыръ въ желѣзѣ. Вх. Зн. 56.

повністю...

Батюшка, -ки, м. Священникъ, батюшка. Ум. батюшечка.

повністю...