Голова, -ви, ж. 1) Голова. Що голова, то розум. у голову заходити, зайти. а) съ ума сходить, сойти. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). б) — заходити. Печалиться. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. у голову (голови) класти, покладати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. наложити головою, лягти головою. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Або за Дніпром ляжу головою. в голові мені (тобі....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. у головах. У изголовья. Поклав сокиру в головах. під голови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. у голову взяти, забрати. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пита горілки. по моїй голові. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. на мою, твою.... голову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б'ються на гончарову голову. шоб тебе у жито головою. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: за твоєю (його и пр.) головою. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. голову кому їсти, жувати. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Що в Бога день, усе голову їсть. у голові, у головці було. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. голова в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька. 2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. До булави треба голова. цвілі голови. Глупцы. 3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. 4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... 5) ж. Глава, часть книги. 6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. 7) Часть топора возлѣ обуха. 8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. 9) Раструбъ пастушьей трубы. 10) = маточина. 11) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. 12) Часть толчеи. Cм. стула походюча. 13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. 14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ цигана. 15 — святоянська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Ум. головка, голівка, головонька, голівонька, головочка, голівочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. голови ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище.
За́гвіздок, -дка, м. 1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ пли гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. въ возу верхніе бруски́ в полудра́бку продѣты своими концами въ отверстія крижівни́ць и закрѣплены сзади за́гвіздками. 2) Чека, деревянный или желѣзный гвоздь, удерживающій колесо.
Каралуш, -ша, м. Клинъ, которымъ сбиваютъ плоть.
Неясний, -а́, -е́ Неясный, темный.
Отчизний, -а, -е. Отечественный. Ворога отчизного скараймо.
Патериця, -ці, ж. Посохъ. Чернець мій встав, надів клобук, взяв патерицю. Козацький бунчук переважить бурмистерську патерицю.
Підложниця, -ці, ж. Наложница.
Посвіт, -ту, м. Свѣтъ, огонь. Ідут вни дальше, аж з далека вздріли посвіт. Старший брат виріджиї найменшого, чи би не взів з тої хати посвіту.
Постіл, -тола, м. 1) Родъ обуви, кожаный лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. 6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы. На козакові постоли в'язові. Куди ти вбрався на стіл з постолами? Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла. постоло́м добро́ возять, носять, — обычное шуточное окончаніе сказокъ. Оце ж і вся (казка), — живуть і хліб жують, і постолом добро, возять. 2) Металлическая обивка на концѣ чего либо, напр. песта въ толчеѣ. деревянной лопатки конца ружейнаго приклада. 3) Металлическая обивка дна углубленія толчеи, въ которое падаетъ пестъ. Cм. ступа 3. 4) Часть плуга = леміш. 5) Подножка въ токарномъ станкѣ. Cм. токарня. 6) Названіе вола съ широкими копытами. Ум. постоле́ць, постолик. Ув. постоли́ще. Вербові постолища.
Шкрум, -ма, м. 1) Нагаръ въ трубѣ. 2) Заячій жиръ.
