Голомшивий, -а, -е. 1) Плѣшивый. Голомшива голова. Употребляется въ презрительномъ смыслѣ. Дуже ти голомшивий, щоб мене подужав.
2) Безостый, безусый (о хлѣбахъ).
Зрадок, -дка, м. Зрадник. Плини. плини, майстрова, від кладки до кладки, щоби знала й пам'ятала, які шевці зрадки.
Міздро́, -ра, с. и міздря́, -рі, ж. Мездра.
Надколо́ти Cм. надколювати.
Опитувати, -тую, -єш, сов. в. опита́ти, -та́ю, -єш, гл.
1) Разспрашивать, разспросить. Опитай старих людей, як треба робити.
2) Находить, найти, разспрашивая. Може я де опитаю твій мішок.
Побоятися, -бою́ся, -ї́шся, гл. Побояться. Я побоявся, щоб дзиглика не поламать.
Похиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. похилити, -лю, -лиш, гл.
1) Склонять, склонить, наклонять, наклонить. Скрізь же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, шумиш, гудеш, висвистуєш, тирсу похиляєш. Тогді Кішка Самійло... на чердак виступав, червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені винімав, роспустив, до води похилив.
2) = похилятися, похилитися. «Десь у мене був з кулями гаман, — я ж тобі гостинця дам». Як став йому гостинці посилати, став татарин з коня похиляти. похилило на нас. Склонилось въ нашу сторону.
3) Преимущ. сов. в. Пойти куда. Хведір... тихо похилив по за церквою.
Приповедінка, -ки, ж. = приповідка. У нас така приповедінка: де парубок, там і дівка.
Роздобрити, -рю́, -риш, гл. = кого. Умилостивить кого, сдѣлать кого добрымъ.
Свіжіти, -жію, -єш, гл. Свѣжѣть.
