Воро́б'я, -б'я́ти, с. 1) = Гороб'я. 2) Маленькій ребенокъ (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить.
Зобрати, зберу, -ре́ш, гл. и пр. = зібрати и пр.
Кашкет, -та, м. = каскет. На голові кашкет добрий. Ум. кашке́тик.
Леда́чий, -а, -е. 1) Лѣнивый; облѣнившійся. Ледачому все важко робити. Туркеня дрімала. Дрімав у харемі ледачий султан. Ледача шкапа скрізь припинки має. 2) Дурной, ничтожный, негодный, плохой. Ледача та дівка, що сама себе хвалить. Ледачому ледача й смерть. З серця беруться ледачі думки. Ой чумаче, чумаче, життя твоє ледаче. Добре далеко чуть, а ледаче ще далі. Холодно, вдягнувшись у їдно! — Їднаково в двоє, як ледачі обоє. Ум. ледаче́нький. Внизу — путній ставок, а через його ледаченький місток.
Поваруватися, -руюся, -єшся, гл. Остеречься, не рѣшиться. Ти свою хату не поваруєшся спродати?
Поверхниця, -ці, ж.
1) У гуцуловъ: толстая суконная онуча — вторая изъ трехъ, наматываемыхъ на ногу.
2) Попона поверхъ сѣдла. Ум. поверхничка.
Погодник, -ка, м. Флюгеръ.
Попередзвонювати, -нюю, -єш, гл. Окончить звонить (во множествѣ).
Спорзний, -а, -е. Грязный, порочный, сластолюбивый!
Фукати, -каю, -єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає.
