Бабако́вий, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ сурку; сурковый.
Виправлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. виправитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Выпрямляться, выпрямиться. (Гиляка) виправилась, та лусь пана по пиці.
2) Разглаживаться, разгладиться. Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось.
3) Оправдываться, оправдаться. Виправляється, що цього не було. Не по правді робить, та ще й виправляється.
4) Отправляться, отправиться.
Підклонити, -ся. Cм. підклоняти, -ся.
Понижати, -жа́ю, -єш, сов. в. понизи́ти, -жу́, -зи́ш, гл.
1) Понижать, понизить. Понизив ясла.
2) Унижать, унизить. Вони рідного тата й неню не понижали. Ми ж тебе, Химочко, не понижаєм і святим Рожеством поздоровляєм.
Поосвідчувати, -чую, -єш, гл. = поосвідчати.
Словесно нар. Словесно, словомъ. Марусенька по світлонці ходить, словесно говорить. Що пером пише, словесно й каже.
Судебник, -ка, м. Человѣкъ, въ своихъ разговорахъ осуждающій кого либо.
Украдатися, -даюся, -єшся, сов. в. украстися, украдуся, -дешся, гл.
1) Избѣгать, избѣгнуть встрѣчи съ кѣмъ, уходить, скрываться, скрыться. Його вона шукала — побачитись, а він украдався, та й не бачила таки.
2) Пробираться, пробраться, прокрасться, вкрасться. Увечері якось укрався в сіни. Та недосвіт перед світом в садочок укрався. Вкралося горе.
Фукавиця, -ці, ж. Мятель.
Ціляти, -ляю, -єш, гл.
1) Цѣлить. Ось нап'яв безбожний лука, стрілку накладає, праведного в саме серце з захисту ціляє. Буду таки цілять, — чи не вцілю? Тоді руки трусились!
2) Улучать время. Успішайсь поперед за неї сказати: тпру! От він так і ціля: скоро зійшлись, зараз: тпру!
