Гнійник, -ка, м. Навозный жукъ.
Конати, -на́ю, -єш, гл.
1) Умирать, кончаться, отходить. Не один бідаха, конаючи в крові, тужить, що не поліг під Берестечком. Уже твоя, козаченьку, дівчина конає.
2) Мучиться. Сам не соромиться конать в ярмі, у ляха. Або в пана у кайданах у склепу конає.
Мі́рницький, -а, -е. Землемѣрскій.
Натуга, -ги, ж. Напряженіе, усиліе. Натугою. Съ усиліемъ. Дірка така була, що влізти можна було натугою, а так не влізеш.
Повестися, -ведеться, гл. безл. 1) Пойти. Знову повелось по старому. 2) Удаться. От же матері дав Бог талан, а мені дак уже й не повелось.
Пригвоздитися, -джуся, -дишся, гл. Привязаться, пристать. Пригвоздилась, як гвоздик.
Приростати, -та́ю, -єш, сов. в. прирости, -сту, -те́ш, гл. Приростать, прирасти. А думка проклята марою до серця так і приросла.
Служка, -ки, ж. Ум. отъ, слуга. Служка на служку, а пану трясця. Ой служки кажуть: наш то пан где.
Строк, -ку, м.
1) Срокъ. Ще й до строку далеко.
2) Наемъ на срокъ. А я тебе ізгадаю в строку горюючи. у строках стати. Наняться на извѣстный срокъ.
Шарнути, -рну, -неш, гл.
1) Броситься поискать. Шарніть скрізь по церквах і назбірайте недогарків з свічок.
2) Шаркнуть. Шарнув ногою, як умів і щиро поцілував панну Марію в руку.
