Ґу́лий, -а, -е. Безрогій (о волахъ, коровахъ). Запрігши ґулих він, — ну переліг орати. Ґулий віл.
Кукобити, -блю, -биш, гл.
1) Устраивать, заботливо собирать въ одно мѣсто.
2) — кого́. Заботиться о комъ, объ его одеждѣ, пищѣ, удобствахъ. Зовсім знемігся на силах; не мав снаги й себе самого кукобити.
На́йда, -ди, ж. Найденышъ.
Пересміяти, -мію́, -є́ш, гл. Осилить въ смѣхѣ. Давай будем знов сміяться, — хто кого пересміє. Ну, тепер хто кого пересміє, того буде пані.
Підійматися, -маюся, -єшся, сов. в. підійнятися, -діймуся, -мешся, гл. = підніматися, піднятися. Дим до неба підіймавсь. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. — А я підіймаюсь по дев'яти запорати.
Порозціплювати, -люю, -єш, гл. Разжать, разнять (во множествѣ).
Прощальник, -ка, м. Козакъ, прощающійся пирушкой со свѣтской жизнью предъ поступленіемъ въ монахи. А погулявши неділь ізо дві да начудувавши увесь Київ, ідуть було вже з музиками до Міжигорського Спаса. Хто ж іде, а хто з прощальником танцює до самого манастиря.... А за ним везуть боклаги з напитками і всякі ласощі.
Семисотний, -а, -е. Семисотный. Випросталась, як семисотна верства.
Хвицати, -цаю, -єш, гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати.
Чапати, -паю, -єш, гл.
1) Итти, медленно ступая со звукомъ. Щось чапа.
2) Рвать, обрывать, напр. плоды съ дерева.
