Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Бурхнутися, -нуся, -нешся, гл. Броситься. Бурхнувсь у воду, щоб втопиться.
Злиняти, -ня́ю, -єш, гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють.
Ма́жний, -а, -е. Относящійся къ чумацкому возу.
Новосвіт, -ту, м. Новыя вѣка. Встрѣчено у Кулиша: Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!... Світило творчества, Гомере новосвіту.
Повіншувати, -шу́ю, -єш, гл. Поздравить.
Поросплачуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Расплатиться (о многихъ).
Теща, -щі, ж. Теща. Жінка для совіщу, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу. Ум. те́щенька, тещечка.
Чичморіти, -рю, -риш, гл. Ѣсть много, съ жадностью. Чичморить, чичморить!
Шапарка, -ки, ж. Жена ключника, ключница, экономка.
