Вихта, -ти, ж. Отработокъ натурою въ видѣ добавленія къ условленной денежной платѣ (при наймѣ земли).
Давнене́зний, -а, -е. Чрезвычайно старый; очень древній. То давненезний дід.
Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя́ й путь заклекоті́ла! Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти. 2) Объ орлѣ: закричать. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Заклекчи (орле) з-під хмари. 3) Заговорить (о шумномъ говорѣ толпы). «Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Село закричало, заклекотало тисячею усяких голосів. Лев. Пов. 101.
Кайдани, -нів, м. мн. Кандалы, оковы, цѣпи, колодки. Возьміть Палія Семена та забийте в кайдани. Часто бо заковувано його в кайдани. . Ой дала ж, дала славним запорожцям та цариця заплати: ой понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопати. Угору руки підіймали, кайданами забряжчали. Ум. кайданики, кайданочки. Кайданики на ноженьки, а скрипонька у рученьки. Ой будемо зімувати в Станіславі на риночку, в кайданочках, в залізочку.
Мента́лик, -ка, м. Родъ медальона у женщинъ. Cм. дукач.
Нагорі́ти Cм. нагоряти.
Не нар. Не. Гріх не личком зав'язати, та під лавку сховати. Не ходи, не люби, не залицяйся, не піду за тебе, не сподівайся.
Пундик, -ка, м. Родъ пирожнаго. Кушанье: слои тѣста, переложенные поджареннымъ на постномъ маслѣ лукомъ и испеченные.
Точій, -чія, м. Рабочій, очищающій зерно на грохотѣ. Я був тоді точій на тім току, пшеницю точив.
Укоряти, -ряю, -єш, сов. в. укори́ти, -рю, -риш, гл. Укорять, укорить. Будеш ти мене в вірі христіянській укоряти.
