Бороння, -ня, с. Борьба. «Давай боротись!».... — К нечистому з боронням! — важко дишучи каже запорожець.
Знебожитися, -жуся, -жишся, гл. Прикинуться бѣднымъ. У иншого (землі) й так день на тридцять; ні, сього мало: йде, щоб ще виплакати. Прийде до пана, знебожиться: «Дайте, пане, землі, бо в мене зовсім мало».
Метли́ще, -ща, с. Палка къ метлѣ.
Надрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надірва́ти, -ву́, -веш, гл. Надрывать, надорвать. Тихо-тихо Дунай воду колише, а ще й тихіш Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає.
Невважливий, -а, -е. = невважний.
Опівденний, -а, -е. Полуденный.
Пообростати, -та́ємо, -єте, гл. Обрасти (во множествѣ). Гори лісом пообростали.
Попідмазувати, -зую, -єш, гл. Подмазать (во множествѣ). Вози вже попідмазував, — чи запрягати?
Сягати, -га́ю, -єш, сов. в. сягну́ти, -гну́, -не́ш, гл.
1) Достигать, достичь, касаться, простираться, доставать, достать. Бреде старий, назад ся оглядає, а йому вода вже по шию сягає. З дідьком не сягай до одної миски. По Вкраїні огні горять, під небо сягають.
2) Хватать, хватить, стать. Узяла карбованця грошей, — думка, бач, така, що стане й на оливу; адже й не сягнуло.
Тліти, тлію, -єш, гл.
1) Тлѣть, горѣть безъ пламени. Не згоріла (душа), а зосталась, — тліє й досі тліє. Тлів він серцем, глядючи на мене. Нема та й нема з ярмарку мого чумака, а я тлію та млію.
3) Тлѣть, гнить. Піп не схоче даром ховати.... хоч нехована тлій.
