Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калічка

Калічка, -ки, об. ум. отъ каліка. 1) Немного калѣка или маленькій калѣка. 2) Вторая ручка на косовищѣ, — въ концѣ его. Шух. І. 109. 3) Родъ съѣдобнаго гриба. Вх. Зн. 23.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛІЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛІЧКА"
Дима́рик, -ка, дима́ричок, -чка, м. Ум. отъ димарь.
Калач, -ча, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 142
Копирстка, -ки, ж. = копистка. Екатерин. у. Ум. копи́рсточка.
Лови́тва, -ви, ж. Ловля. На ловитву з багачами засів потай миру. К. Псал. 21.
Нороха, -хи, ж. Ув. отъ нора. Мнж. 69, 40.
Підпарубочий, -чого, ж. Молодой парень, подросток. К. ДС. 4. Двоє хлопців підпарубочих. Г. Барв. 8. Зараз скочили підпарубочі, що напоготові стояли. Федьк. Вмер тогді, як я ще підпарубочим був. Кв.
Полудуватий, -а, -е. Съ бѣльмомъ на глазу. Лубен. у. (Леонтовичъ).
Порохонь, -ні, ж. Гнилушка, гнилое дерево. Ромен. у.
Прикидати, -даю, -єш, гл. Набросать сверху надъ чѣмъ. Закопає було добре в ямі та хащем прикидає. КС. 1884. VIII. 720.
Рукатися, -ваюся, -єшся, гл. Здороваться рукопожатіемъ. Я рукалася з їдним. Уман. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛІЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.