Воздушний, -а, -е. . = воздуховий
Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Змагливий, -а, -е. Спорливый, задорный. Він трохи змагливий був.
Змушати, -ша́ю, -єш, змушувати, -шую, -єш, сов. в. зму́сити, -шу, -сиш, гл.
1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? Ой я тебе, не змушаю, но щире кохаю.
2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. А що ж я буду робити, що не змушу ворогів пережити.
Полиція, -ції, ж. Полиція. А нарешті досталося, що в полиції сидів:
Прісняник, -ка, м. Прѣсный хлѣбъ. Cм. прісняк.
Синичка, -ки, ж.
1) Ум. отъ синиця.
2) Раст. Delphinium elatum L.
Сторчки, сторчма, нар. = сторч.
Тайниковий, -а, -е. Относящійся къ тайнику, спрятанный въ немъ.
Шрубувати, -бую, -єш, гл. Винтить.
