Борона 2, -ни, ж.
1) Борона. Части ея: деревянные валки, въ которые вставлены зубья; каждый валок обоими концами укрѣпленъ въ двухъ глицях. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребетники; впоперек хребетників переходить шість тонших естиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них обох зелізні чопи. під борону сіяти. Сѣять по жнивью безъ вспашки, задѣлывая только бороной. борону затігати за ним. Подольщаться къ кому. Ум. борінка, боріночка.
Жере́бна прил. Жеребая (о кобылѣ).
Колокіл, -ко́лу, м.
1) Колоколъ. Он чия ж тут беседа тут вечеряє весела? Бийте коли, все колоколи, колоколи кованії у нас гості проханії.
2) Звонокъ на шеѣ коровы, козы. Ум. колокілок.
Отрута, -ти, ж. Отрава, ядъ. Хоч у губу візьміть: може з отрутою даєте. Ом. Отрутонька.
Подряпатися, -паюся, -єшся, гл. Поцарапаться. Так він у терен, думає: там хоть подряпається.
Похворостити, -щу, -стиш, гл. Побить хворостиной, постегать (кого).
Станенька, станечка, -ки, ж. Ум. отъ станя.
Стоком нар. Ловко, проворно.
Ущипливий, -а, -е. Ѣдкій, колкій. Лаялись словами ущипливими. Гірка його розмова, ущипливі слова.
Шкорина, -ни, ж. = скорина. Ум. шкоринка, шкориночка. Скачу, скачу діда за шкоринку хліба.
