Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Відколупувати Cм. відколупнути.
Гробо́к, -бка́, м. Ум. отъ гріб. Могила, могилка. Полковник остався почувать на гробках.... Узяв сідло, положив на гробок і ліг на йому. Гробки́ = Гроби = Гробовище = Кладовище. На гробках посідали.
Ді́йсний, -а, -е. Дѣйствительный.
Кількораз нар. Нѣсколько разъ.
Обзиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обізватися, -звуся, -вешся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться, заговорить; о животныхъ: кричать, закричать. Як зовуть, так і обзиваються. Обізвалась стара мати та на тім боці моря: «Не плач, не плач, дитя мов!» Обізвався старий батько: «Чого ждеш небого?» Обізвався в лісі пугач.
Острішок, -шка, м.
1) Нижній край соломенной крыши на постройкѣ.
2) Родъ крыши положенной поверхъ плетня. Усі кури на сідалі, півень на острішку.
Рега, -ги, м. Названіе вола съ головой и рогами, похожими на голову и роги бугая.
Різавка, -ки, ж. = різачка 1.
Шостак, -ка, м.
1) Имѣющій шесть пальцевъ на рукѣ.
2) Монета въ три копейки (шесть грошей). Продав сестрицю за таляр, а косу русу за шостак. Гуку-пуку за таляр, а чоботи за шостак. Ум. шостачо́к.
