Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зараза

Зара́за, -зи, ж. 1) Зараза. Не злякають тебе стріли, що летять удень на тебе, а ні болість в темну добу, ні зараза ополудні. К. Псал. 213. 2) Раст. Orobanche Epithimum Dec. ЗЮЗО. І. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 88.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРАЗА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРАЗА"
Бородавканя, -ні, ж. = ропавка. Желех.
Бунчуковенко, -ка, м. Сынъ бунчукового товариша. Желех.
Вивернути, -ся. Cм. вивертати, -ся.
Викришки, -шок, ж. мн. Остатки при крошеніи табаку.
Виляски, -ків, м. мн. Эхо, отголоски. Аж? ідуть виляски од бою босих ніг по твердій землі. Мир. ХРВ. 128.
Забабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Начать акушерствовать. 2) Заработать акушерствомъ.
Мі́вний, -а, -е. Рѣчистый, говорливый, многорѣчивый. Кіт лівний, хлоп мівний всюди поживиться. Ном. № 1257.
Обрітення, -ня, с. Праздникъ Обрѣтенія главы Іоанна Крестителя (24 февраля). На Обрітення обертаються птиці до гнізда, хлібороби до плугів. Ном. № 523.
Поволока, -ки, ж. 1) Ремни, шнурки на обуви. 2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. у. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Шух. I. 170. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Прибутній, я́, -є́ Чужесторонній, прибившій. Се прибутній чоловік. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАРАЗА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.