Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заразиха

Зарази́ха, -хи, ж. = зараза 2. ЗЮЗО. І. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 88.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРАЗИХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРАЗИХА"
В'язіння, -ня, с. Связываніе сноповъ.
Дишкула́, -ли, ж. = Дишкант.
Жвакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. Макс. (1849), 23. 2) = жва́кати.  
Ковтнути Cм. ковтати.
Кресання, -ня, с. Высѣканіе огня.
Непочатий, -а, -е. Неначатый, нетронутый. Непочатою водою мийте біле тіло. Мкр. Н.
Попереминати, -на́ю, -єш, гл. То-же, что и перем'яти, но во множествѣ.
Словесний, -а, -е. Словесный. Хто з ним на прю словесну стане. К. Іов. 19.
Тогід нар. = tорік. Вх. Зн. 33. Гн. І. 81. Дівчину сватав я тогід. Млак. 47.
Шелехнути, -хну, -неш, гл. = шелеснути.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАРАЗИХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.