Випручувати, -чую, -єш, сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину.
Вітати, -таю, -єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. 4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом.
Доконча́ти, -ча́ю, -єш, гл. = докінчати.
Забендюгува́ти, -гу́ю, -єш, гл. О возѣ съ снопами, сѣномъ: придавить сверху положенной жердью (рублё́м). Понакладали вози (снопами), забендюгували, ушнурували.
Наполо́хати, -хаю, -єш, гл. Напугать.
Перемолитися, -лю́ся, -лишся, гл. Окончить молиться. Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив, як ось із неба дощ полився.
Ростуляти, -ля́ю, -єш, сов. в. ростули́ти, -лю, -лиш, гл. Разжимать, разжать, раскрывать, раскрыть. Ростулиш руку — і нема голодних. Котик зубки ростулив та Василька й укусив.
Чухра, -ри, ж. Вѣтви, срубленныя съ дерева. Там чухра з хворосту лежала.
Шамко нар. Проворно, скоро, быстро. Шуми ж, вітре буйнесенький, в хмарі й на землі, ганяй же ти шпарко-шамко човни по воді. Ум. шамке́нько. Шамкенько жне.
Шкіряний, -а, -е. = шкуратяний.
