Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

грубуля

Грубу́ля, -лі, ж. Толстуха. Мати грубуля, дочка товстуля, а син кучерявий. (Загадка: печь, огонь, дымъ). Ном., ст. 299, № 301.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 331.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРУБУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРУБУЛЯ"
Лебедець, -дця́, м. Ум. отъ ле́бідь. Чуб. V. 7.
Отласина, -на, ж. Атласная матерія. Скинула вельможна з себе отласину, та одягнула синюю свитину. Н. п.
Понасмерджувати, -джуємо, -єте, гл. Навонять (о многихъ).
Самогуди, -дів, м. Эпитетъ гуслей (въ сказкахъ): сами собой издающія звукъ. Найди мені гуслі-самогуди. Чуб. II. 39.
Сікнутися Cм. сікатися.
Стрільня, -ні́, ж. = стрільба 1.
Судкувати, -ку́ю, -єш, гл. = міркувати. Вх. Зн. 67.
Тяглий, -а, -е. Имѣющій рогатый скотъ.
Утішенька, -ки, ж. Ум. отъ утіха.
Чіплятися, -ля́юся, -єшся, гл. 1) Цѣпляться. Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164. 2) Привязываться, приставать.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРУБУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.