Виполоски, -ків, м. мн. Грязная вода отъ мытья, помои.
До́каз, -зу, м. Явная улика, обвиненіе. Доказ маю, хто вкрав. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. По доказу то було трусють горілку, а нападьом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка.
Здра́да, -ди, ж. и пр. = зрада и пр.
Мо́кти, -кну, -неш, гл. 1) Мокнуть. Стоїть коник на дощі і сідельце мокне. Була колись собі жаба та мокла у ставку. Мокне, мокне та скік на колоду. 2) Переносно: горѣть. Въ Подольской губ. существуетъ обычай, согласно которому, при видѣ пожара для ослабленія силы огня слѣдуетъ говорить: « «Онде щось мокне», а не «горить».
Намі́шуваник, -ка, м. Родъ хлѣба. Було, що понапікаємо паляниць, намішуваників!
Пожога, -ги, ж. = пожега = пожежа. Племена, що одчахнулись під час татарської пожоги. Після шведської пожоги... був військовим осаулом оцей самий Дорош.
Понараховувати, -вую, -єш, гл. = поналічувати.
Прибудовувати, -вую, -єш, сов. в. прибудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Пристраивать, пристроить. З обох боків старої будівлі прибудував ще по крилу покоів.
Ринути, -ну, -неш, гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають.
Швендати, -даю, -єш, швендяти, -дяю, -єш, гл. Шляться, слоняться, бродить. З чистилища швендають собі у пекло люльки палить. Кобзарі швендяють поміж людьми.
