Добува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. добу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Панували, добували і славу, і волю. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Іще тиждень добуду. Бона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Зала́пити Cм. залаплювати.
Захворту́нити, -нить, гл. безл. Повезти, посчастливиться.
Зінькі́вка, -ки, ж. 1) Сортъ деревянныхъ курительныхъ трубокъ: небольшая круглая трубка съ короткой шейкой. 2) Островерхая высокая барашковая шапка.
Ір, -ру, м. = аїр. = гав'яр.
Кровця, -ці, ж. = крівця. Червоная кровця — то дівоча краса.
Лут, -ту, м. Лыко. Здоровий як лут. Лут з його такий.
Осварюватися, -рююся, -єшся, гл. Огрызаться. Я його сварю, а він ще й осварюється.
Поломня, -ня, по́лом'я, -м'я, с. = полум'я. Поломня йде до небес. А він загадав їй рибоньку жарить без вогню і без полом'я. Ум. полом'ячко.
Стоїще, -ща, с. Среди пастбища въ полонинах: мѣсто и устроенные на немъ загоны и хлѣвы для скота и жилище пастуховъ; состоитъ изъ стаї, кошари, єлівника, телятника, кучі, стадарки, за́город и пр.
