Ген нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Ген там на долині під могилою огонь палає. 2) ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. Не отсюда ли и выраженіе: дати гену — сильно побить?
Дітлахи́, -хів, м. мн. = Дітваки.
Є́сь, єсть, єсте́, гл. Отъ гл. бути н. вр. 2 и 3 лица ед. ч. и 2 лицо мн. ч. Добре єси робиш.
Косинець, -нця, м.
1) Треугольникъ.
2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. косинчик. Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки.
Невблаганий, -а, -е. Неумолимый.
Притарабанити, -ню, -ниш, гл. Притащить. Притарабанили скриню.
П'явка, -ки, ж. 1) Пьявка, Hirudo officinalis. 2) Синякъ отъ удара палкой или крутомъ. П'явка набігла. 3) Кровопійца. 4) Желѣзная скоба для прикрѣпленія нашивки въ лодяхъ (при пловучей мельницѣ).
Рундук, -ка, м.
1) Крыльцо. Його мати старая на рундуку стояла, все плакала, ридала. Княгиня зійшла з рундука на зустріч гостям.
2) Ларь на базарной площади. Ум. рундучок.
Хиза, -зи, ж. = охиза.
Шпиг, -га, м.
1) Шпіонъ. Шпиг сю пісню пильно слухав.
2) Костный мозгъ.
