Борікатися, -каюся, -єшся, гл. Бороться. Лучче з медведем борікаться, ніж з паномъ рахуваться.
Вуголов, -ва, м.
1) Кожаная связь, которой въ цѣпѣ било прикрѣплено къ цѣповищу; части, охватывающія концы била и цѣповища, называются вилиці, а кольцо ихъ соединяющее ремінник.
2) Часть уздечки, находящаяся на головѣ.
Джумачи́ха, -хи, ж. Жена чумака.
Заквіча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = закуві́кати.
Застрява́ти, -ряю, -єш и застряга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. застря́ти, -ря́ну, -неш и застрягти, -гну, -неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Як то нам застряти у неволі вічній? 3... лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Піде собі у двір, та там і застрягне.
Легінь, -ня, м. = парубок. Ішов легінь з полонини на нове подвір'є. Приходя до мене молодці-соколи: легіню, на танець, легіню, на поле! Ум. легіник. Ой до мене, легіники!
Покоростявіти, -вію, -єш, гл.
1) Заболѣть чесоткой.
2) Покорявѣть, сдѣлаться шероховатымъ, пятнистымъ (о кожѣ человѣка или растенія). Кавуни покоростявіли. Чогось картопля наша покоростявіла.
Прилопотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Прибѣжать.
Учення, -ня, с.
1) Ученіе.
2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок.
Хнюпити, -плю, -пиш, гл. — го́лову. Опускать голову.
