Говоритися гл. Употребляется только въ 3-емъ лицѣ и чаще всего безлично: говориться, говорилось. Пословиця говориться, а хліб їсться. Дід мовчить, неначе не до його говориться. Ой що ся говорило, то все ж то неправда.
Є́звіро, -ра, с. Глубокая рытвина въ горахъ, наполненная водой, глубокая водомоина въ горахъ.
Завторува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Завторить. Завторує в срібні нути, аж ю звізди муся чути.
Запоручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручить.
Пологий, -а, -е. Отлогій, покатый. Полога гора. Пологі зелені луки.
Пурняти, -ня́ю, -єш, гл. Пасть ночью стадо овецъ.
Розгадючуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. розгадючитися, -чуся, -чишся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться подобнымъ змѣямъ. Ціла б то їх колонія завелась там та й розгадючились сучі.
Скоба, -би, ж. Крючекъ къ дверямъ.
Смоляр, -ра, м. Смоляръ, смолильщикъ, смоловаръ.
Уґабнути, -ну, -неш, гл. Стибрить. Ян рибалка уґабне у свого товариства риби — вона йому не буде ловиться.
