Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

починання

Починання, -ня, с. Начинаніе. К. ЦН. 241.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧИНАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧИНАННЯ"
Ворситися, -шуся, -сишся, гл. Сердиться. Вх. Зн. 18.
Заї́чка, -ки, ж. Ум. отъ заї́ка.
Затужа́вілий, -а, -е. Загустѣлый, затвердѣлый, уплотнившійся.
Переділити, -ся. Cм. переділяти, -ся.
Подрипати, -паю, -єш, гл. Пойти (грубое выраженіе). Подрипала пішки, не взяв таки на санчата.
Поковтач, -ча, м. пт. дятелъ. Вх. Пч. II. 13.
Скубнути, -бну́, -не́ш, гл. Однокр. отъ скубти. Дернуть, рвануть. Як горох при дорозі: хто йде, той скубне. Ном. № 2095. Скубне за чуба. Стор. МПр. 31.
Туманний, -а, -е. Туманный.
Узувати, -ва́ю, -єш, сов. в. узути, узую, -єш, гл. Обувать, обуть. В свої чоботи хоче його взути. Ном. № 3092. Взутті, а слід босий. Ном. № 1182.
Уношення, -ня, с. Внесете: Kolb. І. 262.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧИНАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.