Домува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Быть, находиться дома. Наша пані домує, вечеряти готує. 2) Домосѣдничать, сидѣть дома. Годі вам, панове-молодці, домувати! ідіте зо мною на Черкень-долину гуляти.
Жари́стий, -а, -е. Тлѣющій, горящій безъ пламени.
Зраділий, -а, -е. Обрадовавшійся. Боже, гарно!... токоче її зраділе серце.
Котити, -чу́, -тиш, гл. Катить. Лід кріпкий, хоч гармати поти. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем.
Недоторканий и недотиркливий, -а, -е. Недотрога. Дувид штовхнув жартовливо плечем одного чоловіка. — Геть, псявіро, не пхайся! — одказав чоловік. — Оце недоторканий дядько, неначе молодиця.
Панотець, -тця́, м.
1) Отецъ. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки; отсе мені панотець покупив, щоб хороший молодець полюбив.
2) Священникъ. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у манастир.
2) Хозяинъ, господинъ, сударь, титулъ старыхъ уважаемыхъ людей. Ум. панотченько.
Повозитоньки гл. ум. отъ повозити. Наставляв копок, як на небі зорок; наставляв стогів на чотирі рогів. Чим же тоє повозитойки? Тими волами, як соколами.
Попідпихати, -ха́ю, -єш, гл. Подоткнуть подъ что (во множествѣ).
Утворний, -а, -е. Стройный, красивый. Ой ти, хлопче, ти утворний, люблю твої очі чорні.
Царювання, -ня, с. Царствованіе. Так він думками благими нехай царство обіймає, щоб за його царювання жили праведні в покої.
