Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наковань

На́ковань, -ні, ж. Маленькая наковальня. Вх. Зн. 39.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 494.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКОВАНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКОВАНЬ"
Бзичати, -чу, -чиш, гл. = дзичати. Вх. Лем. 391.
Єва́нгельський, -а, -е. Евангельскій. Стор. ІІ. 153.
Иначе нар. = и́нак. Дяче, не буде иначе. Ном. № 1070.
Кінчити, -ся. Cм. кінчати, -ся.
Ліб, ло́ба, м. = лоб. Пани чубляться, а в мужиків ліб тріщить. Ном. № 1304. Під носом косить пора, а в лобі й орать ні на що. Ном. № 13766.
Нані́с, -но́су, м. Наносъ.
Нарожде́нець, -нця, м. 1) Новорожденный. 2) Уроженецъ. Ми його знаємо, він з нашого села, у нас і родився — наш нарожденець. Екатер. у. Залюбовск.
Розривка, -ки, ж. Развлеченіе. НВолын, у Роздумував про її легку, веселу натуру, липку до розривок. Левиц. І. 341.
Тамка, тамки, тамкива, нар. Ум. отъ там.
Шустіти, -чу, -тиш, гл. = шелестіти. Листя шустіт. Вх. Уг. 277.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАКОВАНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.