Відпірчити, -чу, -чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать.
Гуркоті́й, -тія́, м. Стучащій, неспокойный человѣкъ.
Дуча́й, -ча́ю, м. = дучайка.
Занево́лювати, -люю, -єш, сов. в. занево́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Лишать, лишить свободы; приневолить; стѣснять, стѣснить. Заневолив своєю роботою. Заневолять жінку, як понасходяться, що й до печі не можна доступити. 2) Принуждать, принудить. На городі терлиця, чогось милий сердиться, сердиться, не говорить, чорт його зиневолить.
Ма́йстрочко, -ка, м. Ум. отъ майстро.
Оскипище, -ща, с. = граблище.
Підійти Cм. підходити.
Плоднистий, -а, -е. = плодливий.
Сівачка, -ки, ж. Сѣялка.
Сумеж, суміж, нар. Смежно, рядомъ. Моє поле з його суміж. Я живу з Пилипом суміж.
