Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бовкун

Бовкун, -на, м. 1) Волъ, запряженный въ одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой снопъ, камышу. Лубен. у. 3) танцювати бовкуном. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. бовкунець. Чуб. II. 543, бовкунчик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 78.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОВКУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОВКУН"
Бадилля, -ля
Волочище, -ща, с. Тасканіе за волосы. Як би піймав на кавунах, то б зробив йому добре волочище. Волч. у. (Лобод.).
Догледа́ти, догле́діти = Доглядати, доглядіти. Стор. І. 258. Вона і зробить усе і догледить усього. МВ. ІІ. 19. Або ти не мав часу догледіти? Н. Вол. у.
Допе́ртися, -пру́ся, -пре́шся, гл. Дотащиться.
Жаборі́ння, -ня, с. = жабуріння.
Їд, їду, м. Ядъ. Вх. Лем. 421.
Наслідування, -ня, с. Подражаніе. Желех.
Позависати, -са́ю, -єш, гл. Быть завѣшеннымъ многимъ. Досі тая доріженька терном заросла, терном заросла, пилом припала, червоною та калиною позависала. Чуб. V. 753.
Поклад, -ду, м. 1) Яйцо (натуральное или изъ мѣлу), которое кладутъ въ какомъ нибудь мѣстѣ, чтобы курица неслась въ томъ мѣстѣ. Сяде курка й без покладу. 2) Пометъ.
Потомність, -ности, ж. Будущее. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОВКУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.