Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бовкало

Бовкало, -ла, с. 1) Языкъ у колокола. 2) Глупый болтунъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 78.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОВКАЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОВКАЛО"
Борлак, -ка, м. Адамово яблоко, larynx. Вх. Зн. 4.
Головонька, -ки, ж. 1) Ум. отъ голова. 2) = головенька. Гн. II. 20.
Засла́ння, -ня, с. Ссылка. Желех.
Карок, -рку, м. = карк. Казав орел закликати крука до росправи: крука ведут, в карок го б'ют, не дают поправи. Гол. 11. 502.
Ми́зка, -ки, ж. Мездра на кожѣ. Сумск. у.
Небій, -бо́я, м. Безстрашный. І небоя вовки їдять. Чуб. І. 270.
Оліпити, -плю́, -пиш, гл. = обліпити. Вх. Лем. 443.
Познівечувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и знівечити, но многихъ, или многое. Желех.
Поназнавати, -наю́, -єш, гл. То-же, что и назнати, но во множествѣ.
Прирахувати, -ху́ю, -єш, гл. Присчитать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОВКАЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.