Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бовкання

Бовкання, -ня, с. Отрывистый звонъ въ колоколъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 78.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОВКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОВКАННЯ"
Виклик, -ка, м. 1) Вызовъ. 2) Крикъ, восклицаніе. Виклик, вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. ІІІ. 56.
Вояцький, -а, -е. Воинскій, солдатскій. Желех.
Зговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Разговориться. Зговорились удівці, а сидячи в кабаці: лучча жінка первая, а ніж тая другая. Гадяч. у.
Зли́нка, -ки, ж. Раст. Erigeron canadensis. ЗЮЗО. І. 121.
Зрадити Cм. зраджати.
На́взнак нар. Навзничъ. Він так і впав навзнак. ЗОЮР. І. 260.
Небезпечно нар. Опасно.
Позаторішній, -я, -є. Позапрошлогодній. Позаторішню весну його лихий поніс чогось за Десну. Греб. 383.
Хамів, -мова, -ве Принадлежащій хаму. хамів сину! Ругательство. Яремо! герш-ту, хамів сину. Шевч. 132.
Шелюговий, -а, -е. Изъ тальника. Мнж. 149.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОВКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.