Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

канцур

Канцур, -ра, м. Отрепье, кусокъ. До канцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. канцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЦУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЦУР"
Агаря́нин, -на, м. Магометанинъ, турокъ. Кулишъ.
Безвладний, -а, -е. Безсильный, слабый, немощный. Желех.
Бурячиння, -ня, с. = буряковиння.
Допина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. допну́ти и доп'ясти́, -пну́, -не́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить натягиваніе. 2)чого́. Добиваться, добиться чего. 3) Тибрить, стибрить, красть, украсть. А таки допне щось. Н. Вол. у. 4) Допекать, допечь, притискивать, притиснуть, поставить въ безвыходное положеніе. Сю весну як доп'яло, так і не дай Боже! Нема ні клаптя сіна й купити ніде. Волч. у.
Дякі́вна, -ни, ж. Дочь дьячка. Ном. № 7079.
Носик, -ка, м. 1) Ум. отъ ніс. 2) мн. носики комаре́ви. Раст. Delphinium consolida. ЗЮЗО. І. 121.
Писання, -ня, с. 1) Писаніе. 2) Сочиненіе. К. Гр. Кв. XIX. Писання Котляревського. 3) Украшеніе рѣзьбой (дѣйствіе и сама рѣзьба) по дереву, металлу. Шух. І. 296, 277.  
Смута, -ти, ж. Печаль, грусть.
Худосилок, -лка, м. Слабосильный.
Цвинтарний, -а, -е. Относящійся къ погосту, кладбищу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЦУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.