Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

канючити

Канючити, -чу, -чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮЧИТИ"
Загрузи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. = згрузити. Черк. у.
Задратува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Задразнить. Задратував турчина.
Надколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Надковырять.
Поманячити, -чу, -чиш, гл. Виднѣться нѣкоторое время вдали.
Рецок, -цка, м. = рджок. Вх. Лем. 460.
Розідбати, -ба́ю, -єш, гл. Добыть, раздобыть. А я хліба маю, соли розідбаю. Грин. III. 348. Повези та продай, а нам горілочки розідбай. Мил. 164.
Сталка Cм. сталька.
Упливовий, -а, -е. Вліятельный. Башт. 159.
Хамінок, -нка, м. Чортъ. Ном. № 13996.
Хижний, -а, -е. Относящійся къ хиж'ѣ, то-же, что и хижечний.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.