Голощік, голощок, -щоку, м. Гололедица; ледъ обнаженный отъ снѣгу. На Дніпрі голощік: волами не проїдеш, хиба конячкою. Золотонош. голощоком узяти. Придавить морозомъ непокрытую снѣгомъ землю. Голощоком як візьме, то померзне картопля у землі. голощоком узятися. Покрыться льдомъ. Земля у цю осінь узялась голощоком.
Забу́дька, -ки, ж. = забудьок 2. Озьми хліб, забудьку, той, що як виймаєш із печі ти забудеш винять.
Зава́лювати, -люю, -єш, сов. в. завали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Заваливать, завалить. Сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхати. 2) Обрушивать, обрушить. Прийшла додому, піч завалила. 3) Переносно — закатывать, закатить. Він як завалив! Онъ какъ закатилъ (о ѣздѣ). Йому як завалили, то мабуть сот кілька. Завали́в пи́ти. Запилъ.
Заті́нок, -нку, м. 1) Мѣсто находящееся въ тѣни. В затінку стане за дівку. Плаче баба, плаче та сіла в затінку. 2) Тѣнь. Дивиться кожний на свій затінок на стіні.
Копирсати, -са́ю, -єш, одн. в. копирсну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Ковырять, ковырнуть. Сів на приспі, похилив голову і все щось по піску паличкою копирсає. Знай копирсає сліпуючи то очіпки, то рушники. 2) Только с в. Полетѣть, упасть куда. Пошлю Енея до Плутона, або і сим в ад копирсну.
Купка, -ки, ж. Ум. отъ купа.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Мрук, -ка, м. Ворчливый человѣкъ. те́много мру́ка гра́ти. Играть въ жмурки.
Набасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Вдоволь наскакаться (о конѣ).
Роспачливий, -а, -е. Отчаянный. Уже в хаті ридання голосне та гірке роспачливе.
