Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

канючити

Канючити, -чу, -чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮЧИТИ"
Зви́шки нар. Высотой.
Змервити, -влю, -виш, гл. Истереть, измять (солому). Вх. Лем. 420.
Кушати, -шаю, -єш, гл. = куштувати. Подольск. г. О. 1861. І. Слов.
Лохма́тний, -а, -е. Изорванный, въ лохмотьяхъ. Лучче своє лохматне, ніж чуже прохатне. Ном. № 9685.
Пісі гл. Дѣтск. Мочиться. О. 1861. VIII. 8.
П'ять, -тьо́х числ. Пять.
Розмовини, -вин, ж. мн. Разговоры. Затирала свій смуток тушкуванням з молодичих розмовин під церквою. Г. Барв. 152.
Склимакований, -а, -е. Сбитый, всклокоченный (о волосахъ). Шух. I. 31.
Тапчаник, -ка, м. Ум. отъ тапчан.
Трусевий, -а, -е. = струсевий. Трусеве перо. Гол. II. 58.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.