Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

канючити

Канючити, -чу, -чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 215.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАНЮЧИТИ"
Верхи нар. Верхомъ. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69.
Висукувати, -кую, -єш, сов. в. висукати, -каю, -єш, гл. Высучивать, высучить. Пріська сидить на днищі, висукує та виводе нитку за ниткою. Мир. Пов. I. 134.
Запища́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Запищать. Як запищить, як завищить! та й побігла в ліс. Рудч. Ск. II. 20.
Кутесик, -ка, м. Треугольникъ съ прямымъ угломъ. Кіев. г. Слов. Д. Эварн. Cм. кутас 2.
Млинськи́й, -а́, -е́ Мельничный. Гол.
Накарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. О глазахъ: сдѣлать карими, нарисовать карими. Встрѣчено въ пѣснѣ: Ой голубе сив, коли б ти ожив... Я б твої крила позолотила, я б твої очиці накарувала, тебе самого намалювала. Бал. 82. Cм. карувати.
Натупатися, -паюся, -єшся, гл. Утомиться хожденіемъ, натоптаться. Натупалась старенька. Сим. 205.
Нечуй-вітер, -тру, м. 1) Раст. Hieratium Filosella. Ой поріс чебер під нечуйвітром. Н. п. 2) Раст. Bellis реrennis. Шух. І. 21.
Хвиндя, -ді, ж. = хиндя. Радом. у.
Хльость! меж. = Хльос. Чуб. ІІ. 575.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАНЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.