Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пинчук

Пинчук, -ка́, м. Житель пинскаго у. гродн. г. О. 1861. I. 264.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 152.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПИНЧУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПИНЧУК"
Бембух, -ха, м. = бамбух. Вх. Лем. 391.
Бочковий, -а, -е. Бочечный. Бочкова олія. Полт. г.
Гучли́вий, -а, -е. Гудящій, жужжащій. Хрущі літають гучливі. МВ. ІІ. 78.
Дербува́ти, -бу́ю, -бу́єш, гл. = Дербати.
Згуча́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Испугаться. Кінь згучався. Галиц. Вх. Зн. 21.
Лома́к, -ка, м. пт. крапивникъ, Trogloditus parvulus. Вх. Лем. 432. Ум. ломачо́к.
М'якчи́ти. Cм. м'якшити.
Одр.. Кромѣ здѣсь находящихся словъ Cм. еще отъ відрада до відрятувати.
Разити, -жу́, -зи́ш, гл. Разить, поражать. Чуб. ІІІ. 348.
Стрічення, -ня, с. = стрітення.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПИНЧУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.