Бич, -ча, м. 1) Палка. Не біжить собака від калача, але від бича. Добрий бич запарив. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. 3) Часть сукновальнаго песта, при помощи которой онъ поднимается. Ум. бичик.
Біг, -гу, м. Бѣгъ. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес.
Варцаба, -би, ж. = лутка 1.
Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Засвіти́ти, -ся. Cм. засвічувати, -ся.
Передражнити Cм. передражнювати.
Перепуст, -ту, м.
1) Сосудъ для перегонки водки, холодильникъ, колба.
2) = переріз.
Плюйко, -ка, м. Любящій плевать.
Рамик, -ка, м. Зарубка. Cм. рама 3.
Тихострунний, -а, -е. Съ тихо звучащими струнами. Кобза тихострунна. Мовчала мовчки тихострунна ліра.
