Жо́нва, -ви, ж. = I. Жовна.
Збі́й, збо́ю и збо́я, м. 1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої. 2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має.
Зляшіти, -шію, -єш, гл. Ополячиться. Була вона звичайна Прісьма... за літ скільки запаніла, зляшіла і стала зватися... Фрузиною.
Иногді, и́ноді, нар. Иногда. Иногді б'ють Хому за Яремину вину. Гайдамаки приходили в Черкаси разів може п'ять, — иноді в день, а иноді вночі, иноді в великій, а часом в невеликій купі.
Криводушний, -а, -е. Несправедливый, безсовѣстный. Родились ви на світ зрадливі, з утроби вийшли криводушні.
Лепети́ця, -ці, ж. Болтунья.
Неволя, -лі, ж.
1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. з неволі робити. По неволѣ дѣлать.
2) Неволя, рабство. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, угору руки підіймали, кайданами забряжчали.
3) Плѣнъ. Татарва побрала в неволю.
4) Падучая болѣзнь.
5) Чортъ, бѣсъ. Ум. неволенька, нево́лечка. Здорова була, моя донечко, що попалась у неволечку.
Розгін, -го́ну, м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. 3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. 4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. 5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Увиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. увину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Управляться, управиться, успѣвать, успѣть. Увивайся, гожий хлопче, коло курки швидко. Ой матінко-утко, увивайся хутко. Так багато вранці роботи, що навряд чи я увинусь.
Уполювати, -люю, -єш, гл. Поймать на охотѣ. Он якого звіра вполювали.
