Гу́ля́нка, -ки, ж. 1) Гуляніе, развлечете, забава. Пусти дочку на гулянки. Посходяться де на гулянку під неділю або під свято. 2) Свободное отъ занятій время. Употребляется въ выраженіяхъ: На гуля́нках, гуля́нками. Нехай колись на гулянках (гулянками) зроблю. 3) Въ заборѣ изъ вертикально-стоящихъ досокъ: промежутокъ, оставляемый между досками. Ум. Гуля́нонька, гуля́ночка. Перебрела дві річеньки, а Дунаю ніт, та забула гуляноньки, а роскоші ніт.
Діпра́вди нар. Въ самомъ дѣлѣ. Чи Калина любить діправди мого брата?
Заки́ркати, -каю, -єш, гл. О курицѣ: закудахтать, закричать: кир, кир!
Керунок, -нку, м. Направленіе.
Кура 1, -ри, ж.
1) Пыль. Кура встає шляхом. куру підня́ти. Переносно: занести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли.
2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ.
Покутатися, -таюся, -єшся, гл. Окончить работу. Дехто вже покумався та люльку курить.
Поремствуватися, -вуюся, -єшся, гл. = поремствувати. На неї ніхто було не поремствується.
Розігнати, -ся. Cм. розганяти, -ся.
Шталтити, -чу, -тиш, гл. Итти, подходить, приличествовать. До ції свити ця підшивка не шталтить.
Шуткування, -ня, с. Шутки. Се не іграшки, а шуткування.
