Де́сять, -ти́ и -тьо́х, чис. Десять. Один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягне. Журбані ввечері оголошувались десятьма вулицями. Десятома рублями не одбудеш весілля.
Длу́бати, -баю, -єш, гл. 1) Ковырять. Чого ти все в носі длубаєш? 2) = Длубатися 2.
Калічити, -чу, -чиш, гл.
1) Увѣчить, калѣчить. Скинь її (свиту) зараз, скинь!.. Ти себе покалічиш. — А селяне носять та й не калічать же себе.
2) Уродовать, искажать, извращать. Не з щиростю... приступає до рідного слова, та і почне його калічить.
Молоди́й, -а́, -е́ 1) Молодой. Двічи молодим не бути. Хоч і молодий ще, а старечий розум має. Щука-риба грає, да й та пару має, а я козак молод пароньки не маю. 2) молодий. Женихъ и новобрачный во время свадьбы. молода́. Невѣста и новобрачная во время свадьбы. молоді. Женихъ и невѣста вмѣстѣ, также новобрачные во время свадьбы. Ум. молоденький, молодесенький! Ой ти, Байдо молодесенький!
Мурі́г, -ро́гу, м. = моріг. Зелений як муріг. І двір його мурогом заріс. Ум. мурожок.
М'я́ло и мня́ло, -ла, с. 1) Деревянный песть. Як ухвачу м'яло, виб'ю тобі зуби. 2) Мямля.
Скопати Cм. скопувати.
Скучний, -а, -е. Скучный.
Тихість, -хости, ж.
1) Тишина, свойство тихаго. Провадили ми наше діло в благодатній тихості.
2) Кротость. Згадай, о Господи, раба твого Давида і тихість праведну його благого серця.
Хвартушок, -шка, м. Ум. отъ хвартух.
