Заквили́ти, -лю́, -лиш, гл. Жалобно застонать, заплакать. Заквилило два. соколоньки, на воротях сидячи. Заквилить дитятко, схилиться до його Маруся гойдати.
Запро́данець, -нця, м. Человѣкъ, продающійся кому, предающійся изъ-за корыстныхъ выгодъ.
Злупок, -пка, м.
1) Отрубокъ дерева, изъ котораго выдѣлывается курительная трубка.
2) У гребенщиковъ: пористая масса подъ периферіей рога.
Ляшо́к, -шка́, м. 1) Ум. отъ лях. 2) Названіе вола масти песочнаго цвѣта, бѣлый съ желтымъ отливомъ.
Ми́лька, -ки, ж. Ум. отъ ми́ля.
Накалапу́цати, -цаю, -єш, гл. Намѣшать, наболтать. Накидала усячини у помийницю та накалапуцала, накалапуцала, та й винесла, — поїли і похапали все.
Повідставляти, -ля́ю, -єш, гл. Отставить (во множествѣ). Повідставляй горщики від жару.
Примус, -су, м.
1) Принужденіе. З примусу. По принужденію.
2) = принука 2. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу.
Таратура, -ри, ж. Родъ постнаго кушанья изъ вареной свеклы, соленыхъ огурцовъ, хрѣну и луку съ постнымъ масломъ.
Чередничка, -ки, ж.
1) Ум. отъ чередниця. Мене ще змалку тітка в череднички оддала. От від ранку і до нічки все пасу я теличок.
2) Жена чередника.
