Глушити, -шу, -шиш, гл. Оглушать, заглушать. Вітер уривав багацько річей його; торохтючи, колеса глушили їх. Оця кропива тільки глушить сад. — Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити.
Зату́ркати, -каю, -єш, гл. 1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. 2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. 3) — го́лову. Сбить съ полку, затуманить (голову).
Зогнити, -нию́, -ниєш, гл. Сгнить. Учора жив, а сьогодня зогнив.
Лозяни́к, -ка, м. Корзинка изъ лозы.
Незабаром нар. = незабавом. Як воно (сонечко, Coccinella septempunctata) скоро зніметься й полетить — незабаром сояшно буде. Незабаром після сього вернувся з війни мій батько.
Пообгороджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Обгородиться (о многихъ).
Пообсмолювати, -люю, -єш, гл. Осмолить (во множествѣ).
Проступитися, -плю́ся, -пишся, гл. Провиниться, совершить проступокъ. Чи ми Богу проступилися, що на нас таке лихо. Ми, прості люде, коли і проступимось иноді, то нам Бог і вибачить. Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була.
Фуярка, -ки, ж. Ум. отъ фуяра.
Хорбури, -бур, мн. Презрит.: кости. Така суха корова, — самі хорбури лишились.
