Бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Ве! меж.
1) Фи! гадость!
2) Подражаніе реву медвѣдя. Cм. бейкати.
3) ве-ве! Выраженіе удивленія.
Грабельки́, -льо́к, ж. мн. 1) Ум. отъ граблі. А ке лиги, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. 3) Названіе одной изъ косточекъ въ скелетѣ летучей мыши (по народному вѣрованію).
Дича́віти, -вію, -єш, дича́ти, -ча́ю, -єш, гл. Дичать.
За́боцень, -цня, м. Сотъ, кусокъ сотоваго меда. «Давай, діду, меду!»... Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного.
Обсіпувати, -пую, -єш, сов. в. обсіпати, -паю, -єш, гл. Обдергивать, обдергать.
Попередавлювати, -люю, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Хитю меж., выражающее качаніе. Хитю, хитю, малеє дитятко!
Черпаковий, -а, -е. Относящійся къ черпаку. черпако́ва хватка. Cм. хватка.
Шарнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Тернуться. Взяла свиня, шарнулась об хлів, а він (вовк) і впав з неї.
