Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

циця

Циця, -ці, ж. Дѣтск. = ци́цька. Ум. ци́цінька, цицуня.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 430.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЦИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЦИЦЯ"
Злобний, -а, -е. = злобливий. Помилуй, пані благородна! не дай загинуть головам, будь милостива, будь не злобна. Котл. Ен. І. 17.
Манта́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Точить косу мантачкою. Мнж. 185. Косу мантачити. Черниг. у. 2) Тратить, мотать.
Неписаний, -а, -е. 1) Не писанный, не написанный. 2) Устный. Українська пісня і неписана словесність народу українського. К. ХП. 7.
Одужання, -ня, с. Выздоровленіе. Повернуло на одужання.
Оприскливо нар. Вспыльчиво.
Покутянин, -на, м. Житель Покута. Желех.
Понамовляти, -ля́ю, -єш, гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти. Чуб. V. 1085.
Приближність, -ности, ж. Разстояніе. Конот. у.
Сабашувати, -шую, -єш, гл. О евреяхъ: праздновать субботу.
Фактовий, -а, -е. = фактичний. К. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЦИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.