Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. 2) Дубовый лѣсъ. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ой піду я в дубиноньку спати. Пойду в ліс, вирубаю дубинку.
Пооблагоджувати, -джую, -єш, гл. Устроить, исправить (зданіе и пр. — во множествѣ).
Росхідник, -ку, м. a) Arctostaphylos, Uva ursi Spreng. б) Sedum acre L. в) Glechoma hederacea L.
Співаночка, -ки, ж. Ум. отъ співанка.
Стожарисько с. = стожалля.
Суцільно нар. 1) Цѣльно. 2) Сплошь.
Тігітка, -ки, ж. Птица Vanellus cristatus.
Хихички, -чок, ж. Хихиканье, пересмѣшки. І хихички — той же сміх.
Хлипавка, -ки, ж. Клапанъ (въ музык. инструментѣ).
Шпряха, -хи, ж. = шприх.
