Варево, -ва, с.
1) Вареная пища. Марево не варево (не нагодує).
2) Квашенныя огородныя овощи, заготовленныя для варенія. Сами собі й обідати варять, хліб печуть, варево кладуть.
3) Количество сьѣстного, необходимое для варенія на разъ. Оціх раків буде на варево.
Граби́тель, -ля, м. 1) Грабитель. Бо неправедним достатком хвалиться грабитель. 2) Сборщикъ податей.
Давни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Дѣлать давнимъ.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Жара́, -ри́, ж. = спека. Сонце світило стиха, без жари.
Ошанцюватися, -цююся, -єшся, гл. Окопаться, засѣсть.
Пірце, -ця́, с.
1) Перышко.
2) Отдѣльный листокъ растенія рогіз.
Сіль, со́ли, ж.
1) Соль. Оце чвертку соли купив. Хліба-соли вживати.
2) Не до соли. а) Не до того. Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. в) Названіе пѣсни. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука.
Тупу-тупу, меж., выражающее топотъ. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами.
Шапонька, шапочка, -ки, ж. Ум. отъ шапка.
