Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хуртовина

Хуртовина, -ни, ж. 1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. І. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиха-нещасна хуртовина, то тоді одреклися усі куми-побратими. КС. 1882. XII. 497.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 420.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУРТОВИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУРТОВИНА"
Бутлявий, -а, -е. Пустой, выгнившій въ срединѣ. Бутлява вже верба. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Веснування, -ня, с. Встрѣчено въ формѣ веснованє. Весенняя пастьба скота въ полонинах. Шух. І. 190.
Видумка, -ки, ж. Выдумка. У химерному кохатись, видумки сплітати. К. Псал. 6.
Гнида, -ди, ж. Зародышъ вши, гнида. Ном. № 1861. Ум. гнидка.
Дудуватий, -а, -е. Ймѣющій толстый стебель. Дудувате жито.
Несхвалитися, -люся, -лишся, гл. Не нахвалиться. Там моя стара несхвалиться, такий добрий пан отой. Лебедин. у.
Підвоїводій, -дія, м. Заступающій мѣсто воеводы, помощникъ воеводы. К. ПС. 5, 75. Мені Замойського підвоїводій приятель, кум і сват. К. ПС. 25.
Посмоктувати, -тую, -єш, гл. Посасывать.
Худобство, -ва, с. Бѣдность, убожество. Угор.
Чаровина, -ни, ж. Волшебное питье, кушанье, отрава. Не смій же ся, дівчинонько, з мене: наїв я ся чаровини в тебе. Гол. III. 164.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХУРТОВИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.